Круглий стіл з використанням методики Едварда де Боно

02.10.2015 19:19

ШІСТЬ КАПЕЛЮХІВ МИСЛЕННЯ ДЕ БОНО

 

Метод дозволяє структурувати і зробити набагато ефективнішою будь-яку розумову діяльність, як особисту, так і колективну, особливо для ситуацій розв’язання проблем та прийняття рішень.

В основі «Шести капелюхів» лежить ідея паралельного мислення. Традиційне мислення ґрунтується на полеміці, дискусії і зіткненні думок. Однак при такому підході часто виграє не найкраще рішення, а те, яке найуспішніше пропагувалося в дискусії. Паралельне мислення – це мислення конструктивне, при якому різні точки зору і підходи не стикаються, а співіснують.

Білий капелюх: інформація

Детальна і необхідна інформація. Тільки факти. Яка ще необхідна інформація?

Використовується для того, щоб спрямувати увагу на інформацію.

У цьому режимі мислення нас цікавлять лише факти. Ми задаємося питаннями про те, що ми вже знаємо, яка ще інформація нам необхідна і як нам її отримати.

Жовтий капелюх: логічний позитив

Символічне відображення оптимізму.

Дослідження можливих успіхів і позитивних сторін. Переваги. Чому це спрацює?

Вимагає переключити свою увагу на пошук переваг і позитивних сторін ідеї, яка розглядається.

Чорний капелюх: критика

Застерігає і змушує думати критично. Що може статися поганого або що піде не так? Обережність.

Дозволяє дати волю критичним оцінками, побоюванням й обережності. Вона захищає нас від нерозважливих і непродуманих дій, вказує на можливі ризики і підводні камені. Користь від такого мислення безсумнівна, якщо, звичайно, нею не зловживати.

Червоний капелюх: почуття та інтуїція

І не намагайтеся їх пояснити. Які почуття в мене виникають?

У режимі червоного капелюха в учасників (якщо це колективне обговорення) є можливість висловити свої почуття та інтуїтивні здогади щодо питання, яке обговорюється, не вдаючись у пояснення про те, чому це так, хто винен і що робити далі.

Зелений капелюх: креативність

Зосередження на творчості, альтернативних рішеннях, нові можливості та ідеї. Це можливість висловити нові поняття та концепції.

Перебуваючи під зеленим капелюхом, ми придумуємо нові ідеї, модифікуємо вже існуючі, шукаємо альтернативи, досліджуємо можливості, взагалі, даємо креативності зелене світло.

Синій капелюх: управління процесом

Керування розумовими процесами. Гарантія дотримання всіх шести капелюхів.

Синій капелюх відрізняється від інших капелюхів тим, що він призначений не для роботи зі змістом завдання, а для управління самим процесом роботи. Зокрема, його використовують на початку сесії для визначення того, що належить зробити, і в кінці, щоб узагальнити досягнуте і поставити нову мету.

Особливості організації:

Принцип організації інтелектуальної діяльності в режимі технології «Шість капелюхів мислення» полягає в тому, що кожен учасник або група учасників у процесі обговорення проблеми «одягає» капелюх певного кольору і мислить так, як «вимагає» колір одягнутого капелюшка.

Яка послідовність «приміряння» капелюхів?

Першим слід вислухати Білий капелюх – життя вимагає передовсім ознайомлення з інформацією про предмет обговорення.

Останнім потрібно вислухати Синій капелюх.

Після Чорного варто надати слово Жовтому – це урівноважить думки й оцінки.

Послідовність «виступів» капелюхів іншого кольору підкаже активність учасників обговорення.

Послідовність визначається виходячи зі змісту завдання або проблеми, що необхідно вирішити.

 

Творчий учитель як фактор розвитку творчого потенціалу учня

 

Якщо ви хочете щастя для дітей, то готуйте їх
не для щастя, а для творчої діяльності.
К. Д. Ушинський

Щастя наших дітей – це те, про що мріють і чого бажають дорослі: батьки, дідусі і бабусі, вихователі, педагоги. Яка вона – щаслива дитина? Кожна людина на це запитання відповідає по-своєму.

Багато видатних педагогів пов’язують поняття щастя з творчістю. "Якщо ви хочете щастя для дітей, то готуйте їх не для щастя, а для творчої діяльності", – писав К. Д. Ушинський.

Ця думка знаходить підтвердження у багатьох наукових педагогічних, мистецьких та психологічних дослідженнях. Відомий учений, академік В. Енгельгард пише: "... на моє тверде переконання, ніщо в житті і діяльності людини не є таким могутнім джерелом щастя, як творчість".

"Для чого творять  люди? – замислювався над природою творчості Лев Толстой. - Люди хочуть бути щасливими: ось загальна причина всіх творчих діянь".

Погляди видатного педагога-новатора Шалви Амонашвілі підтверджують ці гуманістичні переконання. Він визнає, що всі діти – активні істоти, діяльні мрійники, що тягнуться до перетворень, творчості. Необхідно створити їм навчальне середовище, яке організовує і спрямовує їх творчу діяльність.

Власний досвід роботи із школярами переконує в тому , що діти дійсно мають від природи потужний потяг до творчості і за умови створення емоційно комфортної і розвиваючого середовища кожна дитина може піднятися на більш високу ступінь власних досягнень в області художньої творчості.

Кожному вчителю важливо пам'ятати, що розуміти і підтримувати дитину - набагато важливіше , ніж повчати і вказувати на помилки. Тільки гуманний учитель зможе здійснювати повноцінне виховання розумних , духовних і творчих громадян нашої країни.

Система виховання і навчання за Ш. Амонашвілі - це " педагогіка цілісного життя дітей і дорослих " , яка будується на засадах гуманності і віри в дитину , вихованні творчістю і співпрацею педагогів з дітьми. " Гуманна педагогіка " заохочує педагогічну творчість і закликає до педагогічного мистецтва. Саме творчий учитель виступає вирішальним фактором розвитку індивідуальності школяра , а потім розвитку його творчого потенціалу.

Проблема творчості вчителя і учнів виступає пріоритетом не тільки вітчизняної педагогіки , це світова проблема . Вона настільки актуальна , що зараз є проблемою століття.

У сучасних умовах існує гостра потреба суспільства в тому , щоб його члени навчилися адаптуватися до швидких соціально - економічних змін , тому формування у людини творчого ставлення до навколишнього світу і його пізнання , а разом з тим і пізнання себе у світі є дуже важливим.

Тому кожен учитель повинен розвивати в собі потребу в цілеспрямованому і систематичному вдосконаленні себе як особистості , розвивати професійні вміння допомагати своїм вихованцям відкривати власний творчий потенціал , який стане в майбутньому джерелом щастя і самовдосконалення.

" Хто виховує себе , то виховує інших " , - стверджує педагог- гуманіст Ш. Амонашвілі .

Вітчизняною та зарубіжною наукою накопичено певний досвід у розробці основних теоретичних передумов проблеми формування творчої особистості педагога . Серед важливих пріоритетних якостей особистості вчителя вчені виділяють наступні:

• Прагнення до самореалізації. Одна з вищих потреб особистості , яка проявляється в реалізації власних творчих сил і здібностей , в постійному зростанні та збагаченні власних внутрішніх можливостей , в підвищенні своєї професійної діяльності , в орієнтації на загальнолюдські цінності.

• Захоплення справою як покликанням. Висока зацікавленість справою, якою займається людина , ототожнення себе зі своєю справою , глибока задоволеність нею і , разом з тим , постійна готовність удосконалювати справу.

• Автентичність особистості . Щира і відверта позиція по відношенню до себе та інших , небажання ховатися за умовними масками , ховати свої устремління , думки і переконання , власні індивідуальні особливості.

• Незалежність по суджень. Здатність особистості до висловлення власних суджень , не під думки інших , повна самостійність в оцінках.

• Впевненість у власних силах. Оцінка своїх сил і можливостей адекватна досвіду: вибір цілей і завдань , які людина здатна вирішувати на високому рівні якості , відсутність невиправданої тривожності при виборі і реалізації цілей.

• Індивідуальність і гнучкість. Здатність до самостійної постановки цілей , а також зміни їх залежно від умов діяльності , вести інших за собою , бути оригінальним і безстороннім при вирішенні проблем , які виникають.

• Критичність і високий ступінь рефлексії. Постійна увага до адекватності власних дій і вчинків , нетерпимість до недоліків і непродуманих рішень , вміння вчитися на помилках , постійний аналіз і осмислення власної діяльності.

• Дитяча сприйнятливість і відкритість у ставленні до нового . Поєднання зрілої думки з дитячою свіжістю сприйняття.

Дослідженням проблеми творчої особистості педагога в Україні займаються вчені Н. В. Кічук , О. Сисоєва , які вважають , що творча особистість учителя характеризується спрямованістю на творчість, інтелектуальною активністю .

Вчені формулюють такі найважливіші риси педагогічної креативності (здатності до творчості ) :

• пошуково - проблемний стиль мислення;

• проблемне бачення ;

• розвинена творча уява , фантазія ;

• специфічні особисті якості ( допитливість , самостійність , цілеспрямованість , готовність до ризику ) , а також специфічні провідні мотиви (творчий інтерес , захопленість творчим процесом , прагнення досягти результату , необхідність реалізувати себе ) .

Отже , щоб допомогти дитині зробити перші кроки у творчості для радісного , щасливого життя кожен вчитель повинен плекати в собі риси креативної особистості , здатної відчувати радість, захоплення і щастя від творчої діяльності .

Так , кожному вчителю , який мріє бачити своїх учнів щасливими , відносяться слова В. Сухомлинського : "Якщо хочеш бути красивим , працюй до самозабуття , працюй так , щоб ти відчував себе творцем , майстром , господарем в улюбленій справі . Працюй так , щоб очі твої висловлювали одухотвореність великим людським щастям - щастям творчості " .